Для того, щоб зустріти справжнього козака, не потрібно повертатися у XVI століття. Достатньо просто прийти на київський Євромайдан. Барикади на Хрещатику з боку Бесарабської площі охороняє четверта сотня Війська Запорізького Низового із міста Січеслава (себто Дніпропетровська).

Мудрий погляд, майже сивий оселедець, довгі закручені вуса і прониклива серйозність. Мій співрозмовник, козак Мажа, приїхав із Дніпропетровщини разом із побратимом, козаком Ковалем, і разом вони налаштовані стояти до перемоги.Наша розмова з Мажею час від часу переривається мелодією Козацького бойового Маршу, яка стоїть на дзвінку його мобільного. Знімає слухавку він теж характерно – словами «Слава Україні!»
Про козацтво Мажа знає, мабуть, усе. Розповідає про його створення, давні звичаї, історичні події. Розмовляючи з ним, дійсно можна відчути справжню середньовічну дійсність і стає зрозуміло, що «козак» – це не просто слово, а стиль життя та мислення.
У нас немає ворогів
–     Ви давно стали козаком?
–     Мабуть, ще й не став. Козаком стають все життя.
–     Розкажіть про козацькі порядки на Євромайдані?
–     Територія за яку ми відповідаємо – це наш «редут». Козаки дуже вміло робили редути та були гарними пішими воїнами. Редути будували за допомогою своїх козацьких возів, які звуться «мажа», так як і мене. Серед європейців вони перші освоїли таку тактику, як окопи.  Ні поляки, ні татари – ніхто ніколи не окопувався. Козаки ж могли одночасно і наступати, і робити оборону. Бачачи перевагу, робилося кілька редутів, через які важко було пройти і кінному, і пішому. У цьому і є хитрість. Якщо поляки не звикли до такої війни, то козаки окопувалися і стояли, нав’язували їм свою війну. Той, хто диктує свої правила, той виграє. Сьогодні ми так само нав’язуємо свою тактику. Мирно стоїмо, але поставили барикади, щоб до нас так просто не могли прийти і дістати.
–     Чи відбулася трансформація козацьких традицій у цих майданівських барикадах. З ким козаки воюють сьогодні?
–     У нас немає ворогів, ми стоїмо за, а не проти. Це мирний протест доти, поки нас не чіпають. Козак може проявити себе в будь якій ситуації. Зараз обурило нас те, що наша молодь, яка мирно стояла за європейське життя нашої країни, постраждала від силовиків. Тому на координаційній раді ми вирішили виступити і поїхати на Майдан вахтово, хто стільки може.
Потрібно берегти українську самобутність 
–     Чи одразу козацтво підтримало євроінтеграційні процеси в Україні?
–     Україна – це самодостатня держава. Я все життя пропрацював далекобійником і бував у різних європейських країнах. Був у Польщі, Угорщині, Словаччині, Чехії та Німеччині. З погляду водія я відчув цю різницю. Там усе дуже налагоджено працює і це треба переймати. А от якщо говорити про людські відносини… Як от із мене можна зробити німця? Я не буду попереджати свого друга про те, що збираюся до нього в гості, аби він підготувався та купив кусок ковбаси. І я до нього, і він до мене приходитимемо без попередження. Від цього відмовлятися не треба і ніяка Європа цього не нав’яже.  Самобутність має зберігатися і ніхто нам робити щось чуже не змусить. Це можна сказати і про нетрадиційність, про яку нам так часто говорять.
–     А ви думаєте, що Захід нам це нав’язує?
–     Думаю, ні. Це лише наші деякі політики так говорять для тієї публіки, яка гідна це слухати. Для нас очевидно, що це не так. Я взагалі хочу бачити обличчя своєї держави своєрідним. З якоюсь цікавістю для Європи. Щоб вони думали: «От українці, у них там отак цікаво, у них влаштоване все так внутрішньо, фізично, енергетично. Нам цікаво туди поїхати і подивитися як вони там живуть». А от побут потрібно все ж підтягувати до європейських стандартів. Тобто кран не повинен протікати,  в туалеті має бути чисто і його треба шукати не за запахом, а по табличці. От це мій європейський вибір.
–     Упродовж тривалого часу української історії Польща сприймалася як ворог України. Як зараз?
–     У відносинах із поляками якраз перемагають європейські цінності. Найголовніше – це повага народів один до одного. Не можна ж весь час жити в неприязні та напруженні. Потрібно вибачати, починати все по-новому. Можливо, певні люди не змирилися із такими стосунками із Польщею, але все ж ця ворожість майже відійшла і козаки цю тенденцію підтримують.
–     Тоді  яке ставлення у Вас до іншої нашої сусідки – Росії?
–    Росії треба вибачитися перед українським народом за все, що він пережив з її провини. Але вона цього не робить і не збирається. Ті ж самі поляки усвідомили свої помилки і зробили нам крок назустріч, а Росія – ні. Імперська політика Росії по відношенню до України ніколи не зміниться. Тому я і відчуваю неприязнь.
Молодь та козацтво
–     Молодь цікавиться козацтвом? Як потрапляють до вашої організації?
–   Ми часто приводимо своїх знайомих, якщо це їм цікаво. Діти підростають. Для того, аби стати козаком – потрібно написати заяву на вступ, а потім організація впродовж року слідкує за кандидатом. Якщо людина нам підходить – ми беремо. А офіційний прийом відбувається щорічно в день вшанування Івана Сірка у першу неділю серпня.
–     Скільки нових людей щороку з’являється?
–     20-30 в рік. Це не так багато, але якщо приходять, то залишаються на довго. З нами усім подобається.
–     Як довго ви налаштовані стояти на Євромайдані?
–   До перемоги та відставки перших осіб держави. Вони за нічого не зробили, одна брехня. У козаків було Звичаєве право і якщо їхній гетьман чи кошовий не виконував якісь функції, які йому назначені, його знімали з посади. Це щоб козаки стояли місяць на Січі і бунтували, а до них кошовий не вийшов – вони би покарали його на смерть одразу! Але ж ми в XXI столітті живемо, тому нехай збирається сам. Треба було одразу виходити до свого народу, а не в Китай їхати, гроші просити. Якби він вийшов до нас одразу – ми б його вислухали. Та він ховається, мовчить…
–     А яким ви бачите Президента, достойного зайняти місце Януковича?
–   Найперше – чесним. Аби виконував те, що пообіцяв. Він говорив, що почує кожного, а тепер ми місяць кричимо, а він нас не чує.
–     Як відбувається чергування вночі, не втомлюєтесь?
–   Ми відпочиваємо по черзі, тримаємо варту. Це у нас зветься «осавульська служба». Приходьте вночі, подивіться, чи ми спимо.
–     Скільки козаків сьогодні на Євромайдані?
–     А от це таємниця. Ми нікому не розповідаємо скільки нас тут, це важливо з погляду безпеки.
На фото – Козак Мажа (справа) разом із побратимом Ковалем
Фото автора

неділя, 5 січня 2014 р.


КОЗАЦТВО ТА СУЧАСНІСТЬ

Ця стихійна прес-конференція сотника Владислава Ладигіна виникла в прес-центрі Штабу національного спротиву після того, як він почав висловлювати кільком журналістам думку козацької варти з приводу виступів зі сцени Майдану генералів від козацтва. Навколо козака відразу ж зібралася чимала журналістська аудиторія, яка наперебій почала задавати йому запитання як щодо участі козаків у забезпеченні самооборони Майдану, так і загальноукраїнської козацької проблематики. 

 
Сотник 4-ї сотні Владислав Ладигін 

Ладигін Владислав (отаман Клешня) – сотник 4-ї козацької сотні, яка несе свою службу на одній з барикад Майдану, голова Благодійного фонду ім. І.Д. Сірка. Прибув на Майдан 1 грудня 2013 року у складі групи козаків з Січеславщини відразу після вишколу, який проводився 29-30 листопада для підлітків і шкільної молоді на базі 93-ї мотострілецької бригади, де проходив відкритий семінар з військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»). 

– Я тут для того, – відразу зазначив Владислав Ладигін, – щоби донести думку козаків з приводу виступів, що лунають зі сцени Майдану з вуст різних генералів від козацтва, які говорять про те, нібито вони зорганізували тут козацьку службу і тому подібне. Мушу сказати, що це є повна брехня. Скажімо, пан Вардинець, який виступав тут зі сцени, є верховним отаманом організації, яка іменує себе Українським Козацтвом. З Українського Козацтва на нашій барикаді є декілька козаків, які приїхали сюди за покликом власного серця, тому що відчули потребу народу у козацькому захисті. Жодного козацького підрозділу, який би отримав настанову від козацької старшини приїхати сюди, щоб захищати волю народу і мирний прояв його прагнень, не було і не могло бути, тому що всі нинішні козацькі генерали – це той же самий Янукович тільки з іншим прізвищем і в генеральських погонах. Користуючись нагодою, я закликаю всіх козаків, щоби вони почистили ряди своїх козацьких організацій від цього мотлоху в погонах генеральських, які крім того, щоб розкрадати кошти й вирішувати власні питання, абсолютно нічого не роблять для розвитку самого козацтва й їх діяльність жодним чином не проявляється на козацьких заходах і козацьких діях. 

Це не моя особиста думка – зауважив далі Владислав Ладигін, – я уповноважений всією нашою сотнею, яка складається, до речі, з представників козацьких організацій Львова, Дніпропетровська, Маріуполя, Нікополя, Харкова, Херсона, Вінниці, Тернополя і багатьох інших міст, містечок і сіл. Ці козаки приїхали сюди самостійно і з першого дня тут стоять на захисті нашого народу. Нашими козаками за цей час було знешкоджено два неадекватних чоловіка з нарізною зброєю, декілька чоловік з травматичною зброєю, я вже не рахую тих так званих «простітушок» і інших неадекватних людей, яких постійно спрямовують сюди на Майдан, щоби вони тут вчиняли провокації з метою дестабілізації ситуації. Бачу основну роль козацтва на цьому Майдані в несенні служби на передових позиціях і закликаю всіх козаків, які вважають себе дійсно козаками, полишити на деякий час всі свої справи й приїхати сюди, щоби стояти тут до перемоги, щоденно її виборюючи, адже якщо зараз ми відступимо, іншого шансу в нас може вже й не бути. Я постійно помічаю, як надихається народ, коли він бачить козаків, які не тільки вміють поспівати та потанцювати, закричати «Будьмо гей!» і перехилити чарку, а й здатні фахово знешкодити провокатора, який являє собою загрозу для життя та здоров’я мирних демонстрантів, що прийшли сюди на Майдан. 

 
Козацький блок-пост на Хрещатику 

– Скільки козаків наразі присутні на Майдані? 

– Загалом на даний момент козаків на Майдані є досить багато. Відбувається їх постійна ротація. В середньому ж тут постійно присутні десь близько сотні сталих козаків, які несуть постійну службу на барикаді. 

– А реєстрове козацтво має відношення до вас? 

– Є в нас і представники реєстрового козацтва. Як я вже говорив, на Майдані присутні люди з різних козацьких організацій, і ми навіть не питаємо, хто є звідки, тому що всі козаки, які є дієвими й займаються дійсно розвитком козацтва, майже всі постійно пересікаються на якихось козацьких заходах, скажімо, під час проведення гри «Сокіл» («Джура»), під час різних вишколів тощо… 

– Тобто, до Майдану гетьмани не мають жодного відношення? 

– На Майдані немає жодного гетьмана. Був дуже цікавий випадок, коли прийшов чоловік у формі генерала-хорунжого і запитався: «Пане сотнику, де мені ставати і що мені робити?» До таких козаків у нас немає жодних застережень. Ми йому окреслили його завдання й він, можна сказати, взірцево його виконував. 

– Отже, ви впевнені в усіх козаках? 

– Ми дійсно впевнені у тому, що кожен козак, який вважає себе козаком і здатен взяти на себе відповідальність за несення служби, може стати на службу і нести її згідно з установленими правилами. 

 
Блок-пост на Хрещатику. Чергують криворізькі козаки Інгульської паланки 

 
Блок-пост на Хрещатику. Чергують криворізькі козаки Інгульської паланки 

– Тим не менш, зараз дуже не просто розібратися в тому, де справжнє українське козацтво, а де ні, адже маємо на сьогодні безліч офіційно зареєстрованих козацьких організацій, серед яких є й такі, які відверто заявляють про те, що служать сусідній державі, котру вважають своїм «отєчєством». Отже, з утворенням Майдану, який сьогодні називають зокрема Великою Січчю, напевно, для українських козаків і настав момент істини, коли стає очевидним, хто по різні боки барикад, а хто взагалі намагається відсидітись в кущах? 

– Так, на сьогодні офіційно зареєстровано по всій Україні більше ніж півтори тисячі козацьких організацій, але я особисто не хотів би когось огульно називати тими козаками, а когось не тими. Єдиним мірилом, яке дозволяє визначити, справжній козак перед тобою чи просто ряжений, є його справи. Якщо людина шанує козацький звичай, займається козацькою справою, скажімо, вихованням молоді у козацькому дусі, то мені однаково, як вона себе називає й чи носить вона погони чи ні. Інша справа козацькі генерали, які позаписували собі в реєстри десятки тисяч мертвих душ. Користуючись цими липовими реєстрами, вони отримують відповідне фінансування від держави й ці кошти просто розкрадаються. Якби вони щось робили для того, щоби козацтво розвивалося, реально збільшувалася його чисельність, а якість їхньої підготовки підвищувалася, я глибоко переконаний – потреби у цьому Майдані не було б. 

– Які у вас зараз відносини з російськими козаками, зокрема з Кубанським козацтвом? 

– У Росії ситуація з козацтвом також далеко не однозначна. Як ви знаєте, там було прийнято Закон про козацтво та козацьку службу. Згідно з цим законом, ті козаки, які визначені як державні, безпосередньо підпорядковуються російському президентові, а ті, що не погодились із тим, щоби на них повторно одягли кайдани, так і залишилися на рівні громадських козацьких організацій і так само є в опозиції до російської влади, як і ми до нині діючого в Україні режиму. З цими козаками ми співпрацюємо, періодично зустрічаємось, обмінюємось досвідом. Взагалі козацтво Кубанського козачого війська, яке має своє коріння в запорозькому січовому товаристві, історично є для нас братнім. Відповідно контакти в нас є і братні відносини також. 

– Як ми знаємо, Закон про українське козацтво в Україні ще не прийнято, а отже всі організації, що називають себе козацькими, мають наразі статус громадських. Разом з тим ставлення козацького середовища до того проекту закону, який, здається, вже двічі подавався на розгляд до Верховної Ради й двічі досить успішно був провалений, надто критичне. Який, на ваш погляд, закон сьогодні потрібен українському козацтву й чи є взагалі шанс його прийняти? 

– Якщо вести мову про той законопроект, який нам давали на розгляд останнього разу, а я, до речі, є членом обласної Козацької ради при Дніпропетровській облраді, тому знайомий з ним особисто, тож можу сказати, що це є чергова спроба зробити козаків таким же знаряддям у руках влади, як і сумнозвісні «простітушки». Взагалі треба сказати, що якби не розкрадалися ті мільйонні кошти, які виділяються державою на розвиток українського козацтва, навіть за відсутності козацького закону, я ще раз підкреслюю: потреби стояти на цьому Майдані зараз у нас не було б, тому що козаки могли би цілком утримувати ситуацію на місцях в межах нормального функціонування державних і громадських установ. 

– Що, на ваш погляд, треба для того, щоби в Україні було не півтори тисячі козацьких організацій, а єдине українське козацтво або навіть козацька армія? 

– Мати в Україні козацьку армію цілком можливо і ми за це, але для цього має бути змінена сама структура управління державою. Ми маємо чималі пласти архівної інформації, де зафіксовано, яким чином у козаків здійснювалося народовладдя. Якщо в козаків усі питання вирішувалися на козацькому колі, якщо громада вирішувала, в якому напрямку вона хоче рухатися й після цього обирала собі провідників, даючи їм відповідні настанови, мовляв, ми вас, шановні, вважаємо здібною старшиною й обрали для того, щоби ви привели нас до такої й такої цілі. І якщо козацькі обранці не справлялися з поставленим завданнями, їх могли в любий момент переобрати. Тому козацька старшина, кошові отамани та гетьмани не вели самостійної політики, а були провідниками прагнень всього козацького товариства. 

 

Так само й зараз я не бачу жодної потреби скажімо в адміністрації президента. Це суто паразитська структура, яку треба скасувати повністю. Кожне село й слище, кожне місто й містечко має свою громаду, яка й повинна обирати собі керівників, давати їм відповідні настанови й слідкувати за виконанням поставлених перед ними завдань. От тоді у нас точно може з’явитися відповідний ресурс і можливість для впровадження того, про що ви кажете – козацької міліції, козацької армії і загалом козацької держави. Насправді в козацькій структурі це все передбачено. Скажімо, є осавульська служба, яка займається внутрішньою і зовнішньою безпекою – тобто, міліція, армія, СБУ і тому подібне. Є козацький суд і військовий суддя. Козацький суд завжди був скорий і правий й ніколи не було такого, щоби судові справи розглядалися роками. Є злочин – по факту його розібрали й винесли покарання. Насправді все дуже просто. 

– Доводилось чути чимало думок, зокрема й від кадрових військових, щодо організації самооборони на Майдані. Чи достатня вона на сьогодні з вашої точки зору і яку роль мають відігравати у підвищенні безпеки протестувальників саме представники козацтва? 

– На сьогодні визнано майже всіма, що козацька сотня є однією з найорганізованіших у самообороні Майдану. Можу вам сказати, що козаки навіть не пожалкують власного життя задля того, щоби убезпечити мирних громадян, які вийшли на Майдан заявити про свої прагнення й відстояти свої громадянські позиції. Як я вже говорив, ми чимало робимо для того, щоби запобігти тим провокаціям і можливим диверсіям, які, безумовно, постійно плануються владою задля дестабілізації обстановки на Майдані з метою подальшої ліквідації його як потужного центру масового протесту в Україні. Як ви бачили, незважаючи на численні спроби, жодних суттєвих випадків порушення громадського спокою, а тим більше обіцяних зіткнень і протистояння під час проведення так званого антимайдану та багатьох масових заходів на самому Майдані у нас не було. І тут треба зазначити, що це стало можливим як завдяки добре налагодженій роботі служби безпеки, самооборони та самоорганізації Майдану, так і розумінню з боку основної маси тих, кого примусово звозили на антимайдан, адже здебільшого ті люди добре усвідомлюють, що вони такі ж самі, як і ми, і прагнуть фактично того ж самого, що й ми. Якщо ж ситуація повернеться в бік силового протистояння… Звісно, ми не регулярна армія, але я впевнений на сто відсотків, що в нас вистачить сили, ресурсів, розуму, вміння і того Божого запалу, який у нас є, щоби відвернути небезпеку й перемогти в боротьбі. Головне, що з нами Бог і Богородиця з нами. 

 

– Який зараз настрій у козаків? 

– Настрій у козаків стояти до перемоги. Якщо для цього треба навіть покласти своє життя, ми готові це зробити. 

– Змальовуючи в своїй повісті «Тарас Бульба» ситуацію під час облоги Дубно, Микола Гоголь писав: «Як не напитись козакові від нудьги…» Чи немає такої нудьги у козаків на Майдані? 

– Починаючи з 2008 року, козацькими товариствами, які об’єднані у Козацький благодійний фонд імені Івана Дмитровича Сірка, було прийняте рішення під час проведення будь-яких заходів, на яких присутня громадськість, під час несення служби та представницької служби, а також в усіх випадках, коли козак одягнутий в однострій чи вишиванку, йому за горілку – смерть. Відповідно у нас в таборі, в козацькій сотні, я кажу це цілком відповідально, ніхто з козаків алкоголю не вживає. 

– Але ж як все-таки ви з нудьгою боретесь? 

– Співаємо козацьких пісень. Є ще така козацька забавка, як «лава на лаву», яка дуже гарно допомагає утримувати належну форму і зберігати бойовий дух для можливого протистояння з тим же «Беркутом» чи «Барсом». 

– Ви залучаєте до цієї гри усіх охочих і чи практикуєте тут якесь попереднє навчання для новачків, чи братаєтесь після змагань? 

– Так, братання зазвичай відбувається після змагань, але тут на Майдані ми й так усі відчуваємо братні почуття один до одного. Як от відрізнити, наприклад, у суцільному людському потоці, що постійно йде на Майдан, свої це, чи засланці від наших опонентів? Останні зазвичай заходять на Майдан у закритій позиції – вони затиснуті, агресивні, в очі намагаються не дивитися, а в самому погляді немає навіть надії. Люди ж, які зібралися на Майдані з одними й тими ж прагненнями та почуттями, навпаки, відкриті, життєрадісні, до будь-кого з них можна підійти, щось запитати або попросити допомоги, й у відповідь засяє щира посмішка, а очі засвітяться добром і любов’ю. Ось це й відрізняє нас від них. 

– Чи не час уже казати про те, що Майдан – це Козацький Майдан, і відповідно всіх, хто на ньому стоїть, занести до єдиного козацького реєстру, як це було, скажімо, в часи Запорозької Січі? 

– Послухайте, козаків і в ті часи не було дуже багато. Козаки – це ті люди, яким, напевне, сам Бог таку долю поклав при народженні. Тож не можуть усі бути козаками, та й такої потреби у тому немає. Але через виховання у певних козацьких традиціях мають проходити, безумовно, всі українці. Чим ми, власне, зокрема й займаємось ось тут на Майдані. 

 

Як кажуть, найкраща проповідь – це власний приклад. Якщо я стою на посту – я неодмінно тверезий, я впевнений, я знаю, що мені робити, я компетентно можу вийти з будь-якої ситуації. І коли люди це бачать, вони так само надихаються упевненістю й до них переходить частина тієї козацької сутності, яку, по суті справи, має в своїй крові кожен українець. Тому в козацькі часи у разі потреби разом з козаками за зброю бралися всі й гуртом захищали свою землю від любого ворога. Якщо у цьому ж контексті будемо говорити й про наш час, то є для загальної підготовки молоді надзвичайно шикарна програма – це військово-патріотична гра українського козацтва «Сокіл» («Джура»), яка з 2003 року мала би бути впроваджена в кожній школі, де повинен працювати відповідний гурток. Гроші на це в бюджеті заплановані й виділяються усім шкільним закладам, але, на жаль, фактично ніде ви таких гуртків не знайдете. Заради цікавості можете спитати про це у дітей, які навчаються в школі. Виділені на це кошти успішно розкрадаються і пишуться липові звіти про «плідну» роботу таких гуртків. Коли два роки тому я прийшов до Управління освіти Дніпропетровської області й запитав, чому в нас до сих пір немає обласного штабу по грі «Сокіл» («Джура»), який би мав опікуватися цією програмою, мені дістали отакенну теку й показують, скільки заходів проведено за останні півроку. Починаю гортати ці звіти, а там всуціль фотографії з тих заходів, які козацтво проводило своїм коштом і власними силами. 

– Чому б тоді козацтву не поставити у зв’язку з цим питання про відставку міністра-українофоба Табачника й не запропонувати на цю посаду людину, яка б опікувалася забезпеченням високого рівня освіти й вихованням дітей у дусі національних традицій, зокрема й впровадженням у школах військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»)? 

– Послухайте, давайте кожен буде займатися своєю справою. Ми можемо порадити, що треба змінити в навчально-виховному процесі в школі з точки зору військово-патріотичного виховання й фактично постійно цим займаємось, але вирішувати кадрові питання у міністерстві освіти та його підрозділах, вибачте, має хтось інший. 

– Дуже багато думок і публікацій сьогодні з’явилося з приводу бездіяльності влади на всіх рівнях, у тім числі й опозиції, та великого розчарування у зв’язку з цим широких верств населення. Невже й Майдан зібрався задля того, щоби також бездіяти? 

– Ніякої бездіяльності на Майдані немає. Те, що ми тут стоїмо, це і є наша головна на сьогодні робота, а всі ті, хто закликає йти на Межигір’я або на Банкову, є просто провокаторами. Доки ми тут мирно стоїмо і доки нас багато, доти влада перебуватиме під тиском нашої масової акції протесту. І наслідком цього вже є відсторонення від влади Попова і Сівковича, які мусять давати тепер свідчення по судовому провадженню у справі знятого з посади начальника Київської міліції Коряки. Стоятимемо далі й будемо єдиними, влада буде змушена виконувати й інші наші вимоги. А коли б ми пішли в рознос і схилили владу до силового сценарію, ні Європа, ні Америка нас би не підтримали й було б те, що зараз відбувається в Сирії та інших близькосхідних країнах, де спалахнули революційні заворушення. Ми би воювали отут голими руками і нікому від цього краще не було б. 


 
Думи Українського Майдану спокою кобзареві не дають 

Давайте рухатись еволюційним шляхом, тому що революція – це розвиток у зворотному напрямку, який жодного позитивного результату дати не може. Я би сказав, що нам треба гіпереволюція, щоби в короткий термін надолужити все те, що ми не зробили за всі оці 20 років. Я вважаю, що зараз на майдані викристалізовується стрижень нації, який щоденно міцніє і його вже не можна буде зігнути. 

Записав Володимир Стецюк 

http://www.kr2012.com/community/blogs/index.php?page=post&blog=stecyuk&post_id=1117#.UsB5o_uZfT4


ЩЕДРІВОЧКА КОЗАЦЬКА