На Кубані серед чорноморських козаків було 83-86 відсотків українців – історик
05 Лютий 2018, 09:50
У січні 1918 року була утворена Кубанська Народна Республіка, а в лютому була проголошена її незалежність. Проте, фактично, незалежною кубанська держава так і не стала. У той час на Кубані були сильними українські настрої, обговорювалася ідея про об’єднання з Україною на правах автономії чи на засадах федерації. Але цим планам також не судилося бути реалізованими. Про кубанську історію сторічної давнини Радіо Свобода розмовляло з істориками Андрієм Іванцем та Дмитром Білим.
– Є такий доволі поширений український стереотип, що «Кубань – це Україна». Але, насправді, сто років тому там усе було дуже неоднозначно. Кубань була дуже неоднорідною. Населення ділилося на козацьке та некозацьке, окрему групу становили північнокавказькі народи. Зрештою, і козаки ділилися на чорноморців, які були нащадками запорожців, та лінійців, які були здебільшого з російських регіонів. Як ці кілька складових між собою взаємодіяли?
За даними перепису 1897 року, на території, де проживали чорноморські козаки, було 83%-86% українців. Був абсолютно український простірДмитро Білий
Дмитро Білий: Якби ви сказали, що Кубань не Україна у ХІХ сторіччі, то на вас би дуже дивно подивилися. За даними перепису 1897 року, на території, де проживали чорноморські козаки, було 83%-86% українців. Там був абсолютно український простір.
Кубанське військо утворилося у 1860 році шляхом об’єднання Чорноморського козацького війська та Лінійного козацького війська, яке мало декілька складових, і там також було 35%-40% українців.
– І наскільки сильною була українська складова? Адже сама держава – Кубанська Народна Республіка – утворилася й себе ідентифікувала за територією, а не національністю.
Більшість населення на Кубані складали українціАндрій Іванець
Андрій Іванець: Більшість населення на Кубані складали українці, хоча там був досить потужний великоруський елемент, були гірські народи Кавказу.
Але переважна більшість була українцями, тому під час Української революції багато політичних сил розглядали Кубань як частину майбутньої автономної України.
Всеукраїнський національний конгрес, який відбувся у квітні 1917 року в Києві, сформував Центральну Раду як загальнонаціональний орган, а головував на цьому конгресі кубанський козак Степан Ерастов.
Коли вперше були висунуті пропозиції від Центральної Ради до Тимчасового уряду в Петрограді про створення української автономії, то там було зазначено, що до її складу, зокрема, має входити й Кубанська область. Але в силу того, що на Кубані розвивався специфічний політичний процес, Центральна Рада вирішила обмежитися дев’ятьма губерніями Наддніпрянської України.
Після більшовицького переворотузникає легітимна центральна влада, і на Кубані самовизначаються із тим, яке обрати політичне майбутнє. Був варіант об’єднатися з іншими козацькими областями.
На засіданні Кубанської Ради було ухвалення рішення звернутися до УНР з пропозицією про федеративне об’єднання
Наприкінці 1917 року Кубань стала учасницею Південно-Східного союзу козачих військ, гірських народів та вільних народів степів. Але в подальшому, у процесі боротьби з більшовиками була проголошена Кубанська Народна Республіка.
І на засіданні Кубанської Ради було ухвалення рішення звернутися до УНР з пропозицією про федеративне об’єднання. Був проявлений проукраїнський напрямок.
Проте політична ситуація не дозволила реалізувати цю ідею, оскільки почався відступ з Кавказького фронту більшовизованих частин російської армії. З іншого боку, зайшли на Кубань російські білогвардійські війська. В цих умовах, коли червоні знищували вольності кубанців і тиснули на Кубанську республіку, її керівництво вимушено залишило свою столицю Катеринодар, а невдовзі зустрілися з білими і підписали союзний договір із ними.
З мемуарів міністра закордонних справ Української Держави ми знаємо, що була укладена таємна угода про те, що Кубань має об’єднатися з УкраїноюАндрій Іванець
Але на тому контакти з Україною не припинилися. Навесні 1918 року відбувся державний переворот – замість УНР виникає Українська Держава. І вже приїжджає поважна делегація від Кубанської Народної Республіки на чолі з головою кубанської Законодавчої ради – спікером кубанського парламенту – Миколою Рябоволом. Велись переговори про допомогу, але з мемуарів міністра закордонних справ Української Держави Дмитра Дорошенка ми знаємо, що була укладена таємна угода про те, що Кубань має об’єднатися з Україною. Мали місце дебати – чи це буде федерація чи Кубань стане автономією.
Коли представник УЦР прибув до Катеринодара, то зауважив, що у Києві він бачив державу без армії, а на Кубані – армію без державиДмитро Білий
Дмитро Білий: Потрібно розуміти тодішній контекст. У квітні 1918 року на Кубані почалося антибільшовицьке повстання. У цій ситуації дуже багато залежало від того, хто першим пришле свої війська і допоможе.
До речі, коли представник Української Центральної Ради Микола Галаган прибув до Катеринодара, то зауважив, що у Києві він бачив державу без армії, а на Кубані – армію без держави. Там воювали всі.
– Здається, був навіть момент, коли депутати кубанського парламенту й члени уряду воювали.
Дмитро Білий: Це був епос, коли кубанці відступали з Катеринодара, а червоні наступали. Там були ще чотири бандуристи, які сиділи й грали, коли члени Кубанської Ради йшли у контратаку. Для Кубані бандуристи – це було святе.
– Наскільки близько Кубань у 1918–1920 роках наблизилася до союзу чи до об’єднання з Україною?
Андрій Іванець: Є питання самовизначення того або іншого регіону. Із запізненням, оскільки Російська імперія не давала простору для вільного самовияву, після 1917 року для кубанців виникають різні альтернативи: об’єднатися з Україною в єдиний модерний національний проект, створити свій козачий кубанський проект, козачий проект в об’єднанні з іншими найближчими козачими утвореннями – Доном і Тереком або стати частиною великоросійського національного проекту. Серед кубанської еліти були люди, які пропонували різні альтернативи.
Спікер кубанського парламенту Микола Рябовол тяжів до України
Спікер кубанського парламенту Микола Рябовол тяжів до України, Іван Макаренко виступав за кубанську самостійність, представники козаків-лінійців тяжіли до великоросійського проекту.
Але у кубанців не було змоги завершити самовизначення, вони опинилися між червоною та білою Росією, і все закінчилося тим, що вони потрапили під більшовицький режим – розкозачування та Геноцид 1932–33 років. Це поставило крапку на можливостях на той момент розвиватися кубанцям як українці.
Кубанці зробили надзвичайно багато для України. Власне, трагедія України сталася тому, що не змогли долучити КубаньДмитро Білий
– Кубанці більше відзначились у російській громадянській війні на боці антибільшовицьких сил. А що відомо про кубанців в українському національно-визвольному русі?
Дмитро Білий: Кубанці зробили надзвичайно багато для України: сотник Юшкевич зі своїм відділом перейшов на бік армії УНР, Андрій Чарнота був одним із ватажків холодноярських повстанців…
Власне, трагедія України сталася тому, що не змогли долучити Кубань.
Рідна мова населення Кубані за даними перепису 1897 року
| мова | частка |
| українська | 47,36 % |
| російська | 42,56 % |
| черкеська | 2,01% |
| карачаєвська | 1,4% |
| інші мови | 6,67% |
Національний склад Кубанського округу за переписом 1926 року
| національність | чисельність | частка |
| українці | 915 450 | 62,2 % |
| росіяни | 498 102 | 33,8 % |
| вірмени | 21 023 | 1,4 % |
| білоруси | 8 434 | 0,6 % |
| німці | 7 255 | 0,5 % |
(Розмова з українцями Кубані, 1990-і роки)
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Дмитро Шурхало
На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»
Немає коментарів:
Дописати коментар