пʼятниця, 4 квітня 2014 р.

Перший фільм "Небесна сотня" з циклу документальних фільмів "Зима, що нас змінила"

Опубліковано – 3 квіт. 2014 Перший фільм "Небесна сотня" з циклу документальних фільмів "Зима, що нас змінила". Це історія про тих, хто загинув за свободу і за власну державу. Досі невідомо скільки людей насправді входить до небесної сотні ... Це не тільки ті, кого вбили в центрі української столиці в кінці лютого. Це також і всі ті, хто виступив проти режиму в різних куточках країни, а потім пропав без вісті, чи був замордований з самого початку Євромайдану. Про них згадуватимуть очевидці тих подій, їхні учасники, та родичі загиблих. "Зима, що нас змінила" - спільний проект "1+1" Продакшн та Творчого об'єднання Вавілон 13.

четвер, 3 квітня 2014 р.

"Був Майданчик, був і Майдан, але буде ще Майданище" - козацький сотник Микола Бондар

Передмова. Кілька слів від автора блогу.
Сьогодні Gazeta.ua опублікувала досить цікаву статтю, інтерв'ю, яке цікаве вже хоча б тим, що не про Крим, не про Росію і не про розборки екстремістів. Розповідь про Майдан. Про Майдан з перших вуст, від людини, яка була там з самого початку та безперервно. І тоді, коли Майдан був пеклом, і коли був він найнуднішим місцем на світі. В ті дні, як тисячі людей в ейфорії прямували на Майдан, і коли зневірені роз'їжджалися зі словами, що нічого вже не вийде. Зневірені люди, та тільки не Микола. Без ура-патріотизму, без революційної романтики, думки, які сьогодні аж ніяк не назвеш ні випадковими, ні поспішними. Думки не абстрактної інкогніто людини, а чоловіка, який назвав своє ім'я, дозволив себе сфотографувати, якого можна знайти 24 години на добу, 7 днів на тиждень на 4-й барикаді, який завжди готовий повторити свої слова. Читаємо.



Автор: Сергій СТАРОСТЕНКО
Микола Бондар - сотник четвертої (козацької) сотні самооборони Майдану
Микола Бондар - сотник четвертої (козацької) сотні самооборони Майдану
Козацький редут - це четверта сотня самооборони Майдану. Вкомплектована з членів понад 30 козацьких організацій зі всієї України. "Козаки представлені майже в кожній сотні, але більшість зібралися в четвертій. Не висвячені в козаків, джури, теж є - в тому числі це хлопці, які примкнули до сотні вже в час Майдану", - пояснюють козаки. Був час, коли сотня до 200 членів доходила. "На час стояння Майдану не вживаємо алкоголь. Були такі, що провинилися - отримали покарання і ми з ними розпрощалися. Щоб попасти до нас, треба згодитися з правилами, які тут діють. Деякі щось чули про нас і хотіли сюди, а коли взнавали, що тут не вдасться лежати, як тюлень, ішли шукати щось своє", - розповідають члени залоги Козацького редуту. Більшість із них носять камуфляжну форму. Говоримо з 44-річним Миколою Бондарем. Він став сотником після того як попередній потрапив у аварію дорогою з Києва у Дніпропетровськ.

Аскольдова могила - могила невідомого майданівця сьогодення





Жесты и сигналы спецназа

Рубрика : Everyday.in.ua, Web, Армия, Война, Технологии

Как общаются бойцы спецподразделений при штурме объекта, что означают эти молчаливые жесты? Мы так часто видим как по одному взмаху руки бойцы занимают свои позиции и понимают друг друга без слов. Рассмотрим подробно язык жестов спецназа и подобных спецподразделений.
Жесты спецназа цифры

середа, 2 квітня 2014 р.

КРАДІЇ ПІСКУ


Майдан глазами иностранного фотографа: самодельное оружие украинской революции

 украинской революции

Майдан глазами иностранного фотографа: самодельное оружие украинской революции
14.03.2014 г. в 10:28
Протестующие на Майдане воевали не только палками и подобранными с земли кусками плитки и камнями, как многие думают. Фотограф Том Джеймисон оказался очевидцем украинской революции и сделал серию фотографий образцов самодельного оружия, которыми были вооружены многие местные революционеры.
http://glavcom.ua/photo/2206-2.html














понеділок, 31 березня 2014 р.

Міжнародний Марш Миру та Солідарності в Україні «МИР, ЄДНІСТЬ, ВОЛЯ»!

ЄДНАЙСЯ , СВЯТА УКРАЇНО! НАРОДЕ НАШ ВЕЛИЧНИЙ ДУХОМ ТА МУДРІСТЮ, ВІДЧУЙ У СЕРЦІ ДУХ ВОЛІ, ЩО БУВ ПРИТАМАННИЙ ПРАЩУРАМ!
3 -4 КВІТНЯ ДНІПРОПЕТРОВЩИНОЮ пройде Міжнародний Марш Миру та Солідарності в Україні «МИР, ЄДНІСТЬ, ВОЛЯ»!
ДО УЧАСТІ ЗАПРОШУЮТЬСЯ УСІ БАЖАЮЧІ!
Загальний Маршрут: Київ - Канів( могила Шевченка) – Черкаси – Полтава – Харків -Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелитопіль – Херсон – Миколаїв – Одесса- Мариупіль – Донецьк – Луганськ
Україна переживає переломний момент. Як виявилось, ця битва є вирішальною не тільки для істинної демократії і свободи в країні, але також і для майбутнього всього людства.
Існує загроза війни між Росією та Україною. Озброєне вторгнення Росії на українську територію в Криму є кричущим актом воєнної агресії. Крім того, російська влада організовує різноманітні провокації та спонсорує безлад в інших регіонах України.
Сьогодні Україна втілює світло та надію на майбутнє ненасильницького та дійсно демократичного світу. Люди на Майдані надихнули весь світ спонтанним проявом героїчної солідарності, співчуття, братства та самопожертви – духовних якостей, до яких прагнуть всі релігії. Майдан втілює цей героїчний ідеал та дух, що зберігся в серцях людей ще зі скіфських часів, уславлений в українських піснях та літературі.
Ми закликаємо усіх лідерів України та всього світу, а також всіх активістів, спільно організувати та провести цей Міжнародний Марш Миру та Солідарності «Мир, Єдність, Воля», щоб силою свого духу, молитви та солідарності захистити нову вільну Україну.
Запрошуємо організації, громадських та релігійних діячів, активістів до складу Ініціативної групи та Оргкомітету Маршу Миру. Необхідна підтримка та співучасть громадянського суспільства та державних структур.
Голова координаційної ради Маршу Миру: Олександр Золотухин, +380-50-41-33-222
у Дніпропетровську можна звертатися за телефоном 0966619271(Анфіса )

ПОРАДИ ДО БОЮ

Советы участников боевых действий
1. В лесах Северного Кавказа произрастает дерево — бук . Его ветку в диаметре 12-15 сантиметров не пробивает даже пулеметная пуля 7.62. Нохчи связывали три поленницы из этого дерева и при необходимости толкали впереди себя, используя как укрытие от огня и как упор под оружие.
2. Чтобы остудить воду в жару, нужно завернуть «полторашку» в сырую ткань (лучше всего подходит шерстяная), и, выставив ее на солнце, временами поворачивать и смачивать.
3. Чтобы оптика не бликовала, просто слегка закоптите её резиной, а чтобы не было синяков на плече, на приклад и вместо щеки наматывается целый индивидуальный перевязочный пакет (ИПП)
4. От грибка: тротил растереть, смешать с любым кремом и втереть в ступню.
5. Во время сильной жажды можно положить в рот маленький камешек и сосать как леденец — помогает на переходе. Только без фанатизма — камешек должен быть гладким, плоским, примерно с 10-тикопеечную монету.
6. Комаров на высотах почему-то не видел, а от мошек спасались так: брали грязь или мочили пыль, намазывали лицо, шею, руки и открытые части тела. Грязь высыхает, образуется корка. И лицо в темноте не так отсвечивает, и мошка корку не прокусывает. Если опадает, недолго восстановить.
7. Ночью на плоскогорье под проливным дождем делали так: хоть и охранение, но темно. Прибор ночного видения (ПНВ) один оказался, шумит дождь, могут подкрасться. На старой базе нашли 5-тикилограмовую банку жира, его никто жрать точно не будет — редкостная гадость. Банка вскрывается, отрывается кант от тряпки, делается «фитиль»; «свечка» ставиться подальше в стороне от ночевки, но в пределах видимости. Дождь размоет очертания огонька, но видно издалека. Рассчитано на лоха, но первый удар в случае нападения идет в сторону «свечки». Проверено. А банки хватало на ночь…
8. Когда ночью стреляешь по вспышкам, целиться нужно не в саму вспышку от выстрела, а чуть правее. Точняк в башку, если стрелок не левша.
9. От усталости и для энергии принимали «лимонник дальневосточный», правда помогало, но потом настигала страшная болезнь — спермотоксикоз — виагра рядом не стояла.
10. Ночью в засаде, чтобы не заснуть лежа на пузе — подкладывали каску под грудь. Как только начнешь клевать носом, сильное давление на грудную клетку заставляет проснуться. Можно еще стопу неудобно согнуть или локоть, но не забывать менять.
11. Не курить на выходах, не подогревать сухпай на сухом горючем — очень далеко разносится запах.
12. В южном Ливане ребята, выходя в трехдневный поход с засадами, специально наедались желатиновых конфет. Сожрал полкило за раз — трехдневный запор тебе обеспечен!
13. При обмотке оружия маскировочной лентой её лучше промаслить. В противном случае через пару дней под обмоткой ржавчина обеспечена.
14. Чтобы своевременно услышать движение противника ночью в лесу летом, наломайте мелко тоненькие веточки сушняка и разложите их по тропе. Они будут предательски трещать под ногами тихо передвигающегося человека.
15. Ночью при работе с прибором ночного видения после просмотра в окуляры закрывайте глаза и выключайте прибор. Секунд через 5-7 глаза можно открыть. В противном случае белки глаз светятся несколько секунд ярким зеленоватым светом.
16. Если вам придется ставить мины или растяжки, начинайте с самой дальней, повернувшись лицом к противнику и отходя назад, а не наоборот. В противном случае рискуете своими же ногами их поснимать.
17. Старайтесь не одевать застиранных брезентовых вещей (разгрузки, горки), их очень хорошо видно в ночной прицел даже при звездном освещении. Может стоить вам жизни.
18. Если вам предстоит метать гранаты ночью в лесу, постарайтесь выделить сектора, в которых не растут близко деревья. Ночью их не видно, и когда граната попадает в дерево: «Тук», и она весело летит обратно.

ЗВИЧАЇ КОЗАЦЬКІ

Селекція погрозою

01.01.2003 - 20:50
Ми живемо за законами, які заперечують нашу генетичну пам’ять. Відсутність селекції погрозою опустило кожного з нас. Чоловіки стали боятися того, чого раніше не боялися жінки і діти.
Селекція погрозою
Селекція погрозою
Від деякого часу українське суспільство втратило імунітет до лідерів низької якості. Повсякчас повторюємо, що ми — діти козацького роду. Але якби хоч один запорожець з’явився сьогодні де-небудь на вулиці — сучасна публіка наклала б у штани від страху. Який там «Беркут», яка «Альфа»! Навіть бувалі у бувальцях сучасники жахалися цього легіону екстремалів і висловлювали своє співчуття їхнім старшинам. Адже обіймати будь-яку посаду в межах степових вільностей було смертельно небезпечно.
Козак — це не лише гопак, а (згідно з науковим визначенням) особисто вільний і озброєний чоловік. Підкорятися випадковим людям було не в його правилах. Тому в основі школи запорізького лідерства лежала пряма погроза. Перш ніж випинати груди і роздувати щоки, запорожець запитував у себе: «А чи не тонка в мене кишка?» Виходячи з численних прикладів, він знав, що завоювати тут довіру суспільства і не виправдати його — означає вірну загибель.
Кожний козак, який наважився вирізнятися своїми позитивними якостями із загальної маси, ризикував бути обраним на посаду. При цьому його згодою ніхто не цікавився. Відмовитися від запропонованої честі можна було тільки символічно і не більше двох разів. Якщо кандидат починав упиратися по-справжньому, то, у кращому випадку, його могли зробити інвалідом, аби надалі не видавав себе за крутого.
Приймаючи посаду на річний термін, запорізький лідер буквально ходив по лезу ножа. Сотні очей уважно стежили за кожним його рухом. Найменше порушення діючих законів або колективних уявлень про справедливість негайно бралося на замітку. За рідкісним винятком, до закінчення призначеного терміну посадова особа вважалася недоторканною. Але після чергових перевиборів грішне керівництво вбивали на місці. За тими, хто вцілів, довічно залишалося почесне право носити звання «Колишній кошовий» чи «Колишній суддя» тощо. Це слугувало своєрідною компенсацією за шкідливість і виявлену мужність.
Україна була товариством озброєних чоловіків, і лідер одержував зворотний зв’язок не газетними публікаціями, а кулями. Це зобов’язувало. Продуктивно працюючи на благо колективу, козацька старшина не розлучалася з булавами і перначами, щоб у будь-який момент прийняти критику народу. Лідери тієї епохи були варті своїх виборців.
Сьогодні теж варті, але якість виборців є іншою. Утративши право на володіння зброєю, наші чоловіки змінилися конституціонально. Якщо раніше, вступаючи в діалог, українець хапався за шаблю, то сьогодні він може хапатися тільки за серце. Швидкість пострілу ми замінили дальністю плювка. Лідери не бояться покари. Беззахисність чоловічої маси розклала націю. Дріб’язковість погрози визначила нову якість еліти і, відповідно, нашого життя.
Горе не в тім, що у нас начальство слабке, а в тім, що ми не розбираємося в нарізній зброї. Американській еліті легше виправдовувати довіру народу. Там, де зберігається 20 мільйонів снайперських гвинтівок, інакше і бути не може. Адже справа тут не в політичних убивствах, а у відчутті реального права особистості на захист свого життя, честі і гідності, минаючи посередників.
Те, що не можна захистити, люди воліють не мати. Тому найменше зазіхання на особисту зброю в США сприймається як зазіхання на усе, що є в людини. Готовність індивідуума в будь-який момент перетворитися на озброєну опозицію визначає ступінь його соціальної повноцінності. Чого можна чекати від нації, коли в чоловіках виховують комплекс провини за природне бажання поторкати парабелум? Нічого, окрім покірливості тупорилого стада.
У результаті юридичних хитрувань український чоловік став схожий на півня, якому відрубали дзьоба і видерли шпори. Маючи право на протест (відповідно до Конституції), він не має права на зброю (за винятком мисливської). Тобто одружуватися можна, але секс заборонено. Україна — територія старих демократичних традицій. Тут поняття волі було невід’ємним від права володіння зброєю. Немає зброї — немає погрози і, відповідно, немає сміливих лідерів і прогресу.
А найголовніше — у нас немає почуття власної значущості. Ми живемо за законами, які заперечують нашу генетичну пам’ять. Відсутність селекції погрозою опустило кожного з нас. Чоловіки стали боятися того, чого раніше не боялися жінки і діти.
Ми усі розучилися відповідати за свої слова і робимо вигляд, що так і було.
Але так не було.
І не буде, якщо ми захочемо.
 http://ar25.org/article/selekciya-pogrozoyu.html?utm_medium=email&utm_source=UniSender&utm_campaign=27898424

середа, 26 березня 2014 р.

ЗАХОДИ В ХОЛОДНОМУ ЯРУ 12 – 13 квітня 2014 р

Roman Koval

Холодний Яр.

Вшанування козаків різних епох

 12 – 13 квітня 2014 р. на Чигиринщині відбудуться вшанування борців за волю України різних епох – Гетьмана України Богдана Хмельницького, козацтва Армії УНР та полку гайдамаків Холодного Яру. Гостей прийматимуть Суботів, Матвіївка, Мельники та х. Буда. Співорганізатори меморіальних заходів – Історичний клуб “Холодний Яр” та Всеукраїнське об’єднання “Свобода”


 День перший

 Вшанування розпочнуться о 10.00 в Суботові, що в Чигиринському районі Черкаської області. Панотець Володимир проведе панахиду в Іллінській церкві за Гетьманом Богданом Хмельницьким, його синами, старшиною та козацтвом, а також генералом-поручником Михайлом Омеляновичем-Павленком і учасниками Першого зимового походу Армії УНР, яка в лютому 1920 року прийшла на Чигиринщину.
По завершенні панахиди панотець проведе біля Іллінської церкви освячення верби.
 Відбудеться й екскурсія на замчище Богдана Хмельницького та до 200-літньої хати суботівського гончаря.

 О 12.30 – виїзд у холодноярське село Матвіївку (Чигиринський р-н), де біля пам’ятника козакам і старшинам полку гайдамаків Холодного Яру о 13.30 розпочнеться меморіальний мітинг. Заплановано й відвідини Попової хати, де в середині лютого 1920 р., під час Першого зимового походу, кілька днів жив легендарний український командарм Михайло Омелянович-Павленко.
 О 14.30 – 15.30 – поминальний обід у Матвіївці.
 О 15.45 – 18.45 – похід на Вовчий шпиль, де у 1919 – 1920-х роках таборувалися холодноярські партизани. В околицях Вовчого шпиля заплановано провести молодіжний патріотичний табір.

 День другий 10.00 – 11.30 – меморіальний мітинг у центрі с. Мельників – колишньої “столиці Холодноярської республіки”, під час якого делегація вшанує могили Василя Чучупака та холодноярців на цвинтарі Мельників. 12.15 – 12.45 – освячення зброї на берегах Гайдамацького ставу біля Мотриного монастиря, яке звершить протоієрей Василь Циріль УПЦ Київського Патріархату.
 13.15 – 14.00 – покладання квітів на символічну могилу останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського на х. Буда, відкриття меморіалу Небесної сотні (автори Микола Теліженко та Юрко Олійник), заупокійна літія за невинно-убієнними за волю України в час важких протистоянь та молитва за Україну! (звершить протоієрей Василь Циріль). 14.15 – 15.00 – поминальний обід.
 15.00 – 16.30 – концерт патріотичної пісні, під час якого відбудеться презентація книжки Романа Коваля та Петра Гогулі “Медвинське повстання” і диску визвольних пісень ХХ ст. “Ми сміло в бій підем”, який підготували студія “Рутенія” та Історичний клуб “Холодний Яр”.
 17.00 – від’їзд делегацій. Як і в минулі роки, звертаюсь до громадських організацій, політичних партій та фізичних осіб з пропозицією допомогти провести вшанування на належному рівні.

 Слава Україні!

 Роман КОВАЛЬ, президент Історичного клубу “Холодний Яр”


 Довідки 098-00-26-994 (Петро), 066-270-20-98 і 067-845-60-64 (Максим), 066-709-83-16 (Владислав), 067-111-32-42 (Віктор), 096-439-77-42 (Богдан Легоняк).

вівторок, 25 березня 2014 р.

ГІМН, РОК ВЕРСІЯ

https://www.youtube.com/watch?v=b0chk_aX5VI


Опубліковано – 24 бер. 2014
Producing/Arrangement by Nicky Rubchenko
Video by AV studio (Anton Shatohin)
Audio production/mixing/mastering by VIPSRECORDS
  • Категорія

  • Ліцензія

    Стандартна ліцензія YouTube